Не всякого кортить

Лущення з себе лушпини неслушної мовної налоги, зламання звички — річ болізна й прикра. Тут треба знаття й знання.
Але нема ради — треба відбути перетворення проти Кафки, всупереч йому: те, що не ми карлючили, — нам випростувать. Страшно, коли роздирається на тобі, як тісний панцер, цілий сьвіт твій малий: "Стенув Ти землю — розступилась, роздзявились безодні ями.".
Одна розрада — віра в те, що добро пушить, а лихо сушить. Дуже нам треба з безбожних нутрощів на Божий сьвіт вилазити.