Упомку мені, що якось наприкінці одного суто технічного заходу, вже під келих вина, де-якийсь дотепник запитав мене:
— От ти — філолог? Ану, скажи мені, від чого походить слово "надія"?
Правду кажучи, доволі проста етимологія цього слова - від "на" й "діти" в розумінні "класти-покладати" — мені тоді, отак гарма-дарма, не пригадалася.
—"Надія", — повчально промовив той пан, — походить від слова "дія"! Діяти треба!
Треба-то треба — і рости, і діяти — але, хоч і мудрий по шкоді, скажу навздогін: ні, друже, надія — це вже по дії, по зробові, по мові, коли ні сказати, ні вдіяти нічого, а надію все плекаємо, таки покладаємо, і тому ми — люде.
— От ти — філолог? Ану, скажи мені, від чого походить слово "надія"?
Правду кажучи, доволі проста етимологія цього слова - від "на" й "діти" в розумінні "класти-покладати" — мені тоді, отак гарма-дарма, не пригадалася.
—"Надія", — повчально промовив той пан, — походить від слова "дія"! Діяти треба!
Треба-то треба — і рости, і діяти — але, хоч і мудрий по шкоді, скажу навздогін: ні, друже, надія — це вже по дії, по зробові, по мові, коли ні сказати, ні вдіяти нічого, а надію все плекаємо, таки покладаємо, і тому ми — люде.
Немає коментарів:
Дописати коментар