вівторок, 30 вересня 2014 р.

У тісній кошарі

 Глупа ніч у темній, хоч око виткни, пустці. Навполапки кладу поклони. Нікого не бачу, не чую ні вухом, ані на дотик. Прийшов в ім'я Його. Дожидаю другого, щоб дожидати разом Його.

Надів кожуха навиворіт, — будеш битий

 Мультимедійний простір  півпрозора панчоха, що наттягається на руку аж до самого тулуба. А далі нараз вивертається виворотом  і ніби й не було нічого. От тільки немає руки, тому панчоха набивається информаційним піском і боляче б'ється.

Висадна команда

 Що таке русизм? Русизм  це руське слово, що заховується в нашій мові,  їх таких багацько. А от москалізм  то ворожий салдат: збогорадився постою в нашій господі, а тепер потай нівечить і нищить. Вже лучче по московській балакать, ніж із тим каліцтвом і торбою порожньою по-під тинню скрадатися.

Таємниці історії

 Совіцькому генералові, що від рівенської рани помер у Київі, поставили чесня просто в булому Царському саду й написа написали "Генералові  від українського народу". Не від "народу України", а таки від вкраїнського народу. Це важливо, бо тепер з'ясувалося, що генерал потрапив у засідку вояків УПА. Його туди навмисно завабили. То-б-то від українського народу генерал отримав кулю. Чи відомо про те було авторам радянського напису? Загадонька...

Як йому ймення?

 Ще не скінчено в нас із прізвищами, й не буде скінчено, навіть коли ми врешті навчимося відміняти чоловіків на -енко, а не лишати їх напризволяще в жіночій незмінливості, бо хто-ж не зна, що беззмінність  то невідклична сопутниця жіночности?
Ні, того ще замало: пригадаймо, що Кулішенко  то син Кулішів, Кулішева  його жінка, а Кулішівна  то донечка. Невже-ж це так важко? А то знов полізуть "енки" з обрубаною згадкою про діда-прадіда пірчити Вкраїну. А недобрії сусіде, вбачивши їхні невірні мислі, на нас мерщій покажуть  геноцид. Чи можливий геноцид популяції, що не має генів?
Та й сусідів треба засвоїти, в кого прізвища  присвійні прикметники: Ахроміїв, Ватутин, Конів. Так віддавали ті прізвища за Визвольних змагань, то за що-ж змагалися, від чого-ж визволялися? А то "Вкраїнський тиждень" та декотрі иньші наші джерела не знають, як тих москвачів і назвати. Навіть одтутешній Пархоменко в них мало не Пархомєнкай прозивається. Та ну-ж бо!

Антонієві печери

 З Антонія був анахорет, але саме тому він змушений був жити суспільним життям. Він збудував протилежне тому, що думав спорудити. Рив печери, а постали хороми. Лавру заступила кінобія, чернечий житлогурток. Бо тільки в тому гуртожиті можна здихати біду суспільного.
Історичного Антонія довелося вимазувати з літописання й побуту брацького манастиря. Але сьвятість лиш ясніє від непам'яти й стертя особистої горорізьби.
З Чернігова Антоній вже напевно не пішов. Під лихоліття Другої сьвітової, в поставлених в оздобному XVIII столітті попідземних церквах, на місці печерному, боговірні ховалися від бомбування. З погляду підкопника  то безглуздя. З погляду вірного  то віра.
І жадної церкви не зруйнували совіти в Чернігові. Тільки віру знищили. "Богородиця Іллінська", колишня осільниця Антонієвих печер, а теперішнього музею, скинула великоцінні срібні шати й подалася кудись у красу вірности. Не проглинув її вогонь, не приховав її музейний фонд  пішла собі, лишивши списки на споминок. Невіри пояснюють, що під склепіннями 
 информаційне очищення. Химерне, але обворожливе пояснення чи то находів Сьвятого Духу, чи то проміжної богооблишености.
Здається, нашим кінобіям треба трохи посунутись і попустити місця лаврі.

Довгий плав

 Неф, або-ж корабель  то образ Ноєвого ковчега. Тому й досі ми бачимо в нефі те, що бачив там сам Ной  зневіреність сім'ян і гармидер мандрованого лісу. Вівтар дивиться на те все недріманним, всевидючим оком.

Неправдонька ваша

 Неправда панує на землі. Історія  це дієпис неправди. Вивчення історії  то викриття неправди.

Про мене

 Полюбляю не поринати, а просто на одчай Божий пірнати в словники. Бо наше покоління не то що броду, але й стрижнів і порогів з клипнями й лавицями в тих водах не знає.
От і я так: хоч де пірну, то все знайду щось поправне, але потоплене, під чужою владою затонуле. "Під владою" ми знаємо, а "під урядом", "під проводом", "під орудою", "під зверхністю"? Знали? А от "за приводом", чи й "за головою"?
Звісно, не всім я так клопочуся. От питають мене, так чи йнак я волів-би? "Про мене",  кажу.
"Що про тебе?",  перепитують аж надто прахтичні лінґвісти. А от про мене.

Рибакова хата

 Перебуваю в Чернігові. Засідаю в готелі "Чернігів". Тпру, заклад із такою назвою не може бути просто собі готелем. А парк-отель як вам здасться? Ого-го, хіба ні? І згучиться прегарно.
А як кому забаглося простоти, то тут поруч "Хата рибака". Здогадались, що москалізм? А от і ні! "Рибак" тут "рибник", а не "риболовець". Бо воно шинок, чи пак корчма (так написано)! Єсть чим поживитись у тій хаті. А в рибальчиній хижі хіба зуби на полицю. Чи невода жвакувати, чи остеня гризти, чи волосінь смоктати?
От я десь вичитав по ахвішках, що пропонують "найкращу в світі рибалку" та відпочинок добренний. Чи ще вподобає мене ота красна риболовка чи, крий Боже, рибальчиха надземної краси? А як не вподобає, то який-же тоді спочинок? На що-ж так дурити людей? Не здалося воно ні на що. 

понеділок, 29 вересня 2014 р.

Сьпіви ледве чутні

 Вчора було сьвято европейських мов, а сьогодні я впервині почув мову збурених почуттів. Йшов провулком і за спиною пролунали дивні безслівні згуки. Згуки цілком очевидьки людські, але не було в них ніяких слів, ані вигуків наших звичайних. Два різні, але злиті й близкі голоси.
Озирнувся: молода мати з сином до школи простують, з прикрістю якоюсь ідуть, сперечаються на кивах гаряче. Глухонімі, не спроможні вони були вчути погуків своїх, а я підслухав німого сьвіту розмову.
Була та розмова зрозуміла напрочуд. Далеко до неї тим мовцям словесним, що себе не чують, бо нема чого там слухати й тямити. Потаємне промовляє,  заялозане рипить, але не говорить.

неділю, 28 вересня 2014 р.

Своя губа ближче

 Своє чуже слово придумав для нашої мови: контрацептуальність. Про мене, багато ліпше за нікчемну контрпродуктивність, хоча там "тр-пр" ясно показує, що ні тпру, ні ну. "Контрацептуальність"  то конечно потрібне слово, щоб віддати певні явища теперішнього часу там, де маємо навальні заходи до забігу концептуальности. Покладім-же нове слово на свою губу й складімо пошанівок його немудрому творцеві.

суботу, 27 вересня 2014 р.

Межинароднє єднання

 У нашій мовній хаті комашиться привиддя мови чужої  утерті до прозорости й невидимости москалізми.
За що караються сердеги?
За підле вбивство наших слів.

Народні ремества

 У нашій мові загострене й насталене протистоїть утертому й оклепаному.

За самохідність

 Зовсім нічого стало сказати в живому єднанні: скоро-но майне яка мало-на-мало годяща гадка, то вже й кваплюся списати, уґудзяти й одтиснути. Хапаюся, як попівна заміж. Гарно, нівроку!

пʼятницю, 26 вересня 2014 р.

Бритву направляють

 Можлива з нормою змажка й бійка. Найбільше, коли норма, замісць бути за ловця й лісничого наших вольностей козацьких, за старосту наших ґрунтів, ланів і лісів, обертається на доглядача тяжкого карцера. Така "норма", навіть коли порозбивано кайдани й попроломлювано мури, все одно вештатиметься по околицях компрадорською посіпакою, нещиро братаючись із п'яним сновиґою суржиком.

Не занедбати свого

 Чим завинила мова московська? Аж нічим! Жалуймо її, а жалувати  то вже й любити. Мови-ж не винні! Всі, крім української: та винна всім. А ми винні їй.

Безумства сліпого невиннії жертви

 Переконався навіч: немає поганих фільмів плохеньких. Надто історичних. Надто, як-що то фільми московські  хоч нездарне, а от не втримається й розіб'є цілий глек брехеньки.
Понад те Москва ще має за собою маняки перемог. Що-правда, переможені майже завсіди про те сном і духом не знають: або не були присутні, або не були притомні.

Важенна праця

 Моя працьовитість і працездатність вимірюються в дитинах: маю запрапцювати принайменше на четверо дробини.

Принаймні вкупі сумували

 Як хто не подужа лупати "сеї скали", то мусить прецінь колупати її.

четвер, 25 вересня 2014 р.

По-за межами безпеки

 Убезпечники полишають "небесну писарню", бо нічого не можна забезпечити. Убезпечувачі не вбезпечуються й знов обертаються на звичайних смертних  зникомих, загрожених, знищенних...

середу, 24 вересня 2014 р.

У бобра добра багато

 Чернець не має біологічного тривання в прийдості, зате має за спиною історичну, навіть передлюдську вічність аскези. Духовну вічність перед собою мають справні ченці. Оскільки церквою здавна порядкують саме чорноризці, то вона виказує свою нетимчасовість і здається неворушкою й розгубленою в так званий критичний момент, коли, бачця, всім усе ясно проявилося. Там, де сьогочасний чоловік розвертається враз, церква, чоловік великий, громадський, ворочається два-три покоління. Церква вже була такою чи майже такою, як тепер, коли ще не було геть нічого з того, чим живе теперішня душа. Лишиться вона тою самою й тоді, коли нічого з чинної поживи вже не зостанеться, а люде ще будуть та й будуть. 

вівторок, 23 вересня 2014 р.

Як на очі зоглядаєм

 Люде вбираються в яскраві шати й ніби вбачають кольори. Але без невидимого в своїй речовині сьвітла усе безбарвне й неживе. Так і Дух Сьвятий невидимий для нас, але даний нам у відчуванні барви живоття.

Одним лицем огонь

 Суцільна вища осьвіта  як суцільне бомбардування: суспіль ізнищує всяку гадку навіть на підступах і відступах.

неділю, 21 вересня 2014 р.

Супроть чорному

 Дуже вже мене кортить неньці-Вкраїні замісць щоденної дріб'язкової капости малу йменинну радість скепкувати. І щоб усіх поняла.

середу, 17 вересня 2014 р.

Така її правда

 Жорстока й підла істота видерлася на вершок підлости й жорстокости. Перед нею стрімкий відшибок пропасної, що пролягла між тим вершком і верховиною значности й доброти. Істота запекло підскакує на свойому вершкові, пильнуючи, отже-ж, того, щоб не дати сторчака в безодню. Істота називає це духовною вищістю й духовним злетом. Така її правда.  

понеділок, 15 вересня 2014 р.

Золото миєм, а голодні виєм

 Ангелянська мова така складна на свій склад, що обидві мої доні ніяк не розчовпнуть, а я не можу їх на розум навести. Ми  не винні. То все мова. Мільтонова, Дікенсова, Шекспірова, кінець-кінцем.

пʼятницю, 12 вересня 2014 р.

На що тонко

 Тяглість і жвавість городянського життя єдним своїм доказом має непорушну зичливість.

Невідворотний рух

 Ангелянська мова  то на 70% знехаяна французька. Знехаяна такою мірою, що ангелянці не здатні без науки розбирати поправної французької, а французи без принуки не можуть вирозуміти виведеного з їхньої мови невситимого покруча.

Несправджена провість

 "Не в силі Бог, а в правді.",  ніби-то сказав Олександер Невський, новгородський князь і зачинатель Московщині, такій, якою ми її знаємо.
Усе дальше творення московської історії, творення як вимислювання, покликане довести діяметрально супротилежне.

середу, 3 вересня 2014 р.

Війна вістей

 Промінювальний (радіоактивний) попіл позвідомлювальної (информаційної) війни накриває з головою геть усі події. В тому поросі ніщо не дихає й не горить, а тільки марудиться й куриться.