Земельна справа

 Чи треба нам справді того "аграрного" всього, тих "питаннів аграрних"? Аби земельку забуть. Але вона нас не забуде в кінці. Ми їй, земельній справі, справіку совї.

Напахався

 Бере те все як віл на роги — й аж напахався тою роботою наскрізь, як цибулею, аж єю пахне, а не собоювідгонить. А ви либонь подумали, що то він так оре. Дак не рогами-ж справді!?

На добре

 "Мораль читать" — чи воно на добре буде, як по вашому? Мало в тому читанні вчувається добра. А по вкраїнській воно "на добре навчати" — й просто, й гарно справді. А моралів тих ми читати так і не навчилися, хто вкраїнець родом.

Як ви так

 Спершу казали toolkit, а далі й просто toolbox — так ніби ті манаґери й справді щосю майструють. Руками — й на те їм потрібен ящик, що з його чесно й гордо вистромлюються-виставляються з молотком пилка. Я звичайно, делікатненько так, перекладав як "инструментарій", а тепер сам собі думаю: ні, подавай тоді й ми справу, справилля, начиння й припас. Як ви так, то й ми так.

Пустошення й пліндрування

 War of attrition — то, ми вже звісні, війна на виснаження. Що й казати, виснажлива війна. Направду мовити, всі вже виснажені, а війні на виснагу кінця й краю нема. І не видно. Он і смерть буває з виснаження — ого як буває! "Світовий голод і світове виснаження — ось найперший наслідок злочинної імперіялістичної різанини.", — не брехала колись і "Азбука Комунізму".

Однак слово "пустошення" чомусь нікому" в сьвіті на думку не спадає. А хіба-ж воно не пустошення таки справді? Спершу було надпустошування, а тепер — спустошення. І сплюндрування. Може, як так подати, то хтось десь там і збагне, й здригнеться?

Великі мовні моделі

 Великі мовні моделі простягають свої помацки до людскости, до суспільности, хапають і висисають мовність, словесну кров. Ставлять людскість і суспільність на місце й милуються: ану-ж спробуй тепер битися з порожнім серцем. Тепер кажи: спервопочатку була пустка, аж поки не нагодилися великі мовні моделі.

А бодай-би

 Як-би ото перекласти thank you for nothing? Интонаційненько так, із притиском: "та вже спасибі!"? Чи сказати: "а бодай-би тобі добро було!"?