По-за нашим полем

 Що-до перекладу, то я вже давненько переживаю там out-of-body experience: як ніби то не я, а якийсь астронавт нишком вийшов ув астрос, ой, вибачайте, космос, і зазирає в ілюмінатор, бачучи там себе самого при пильній роботі.

Тільки насправді саме робота становить хоч і поганенький, перехняблений, а таки космос. Я-ж із того захищеного капсулею космосу мимоволі виходжу собі в неймовірний хаос. І з того вже замуту спостерігаю зосередженого перекладаря, що знестямки дає роботі свій кривуватий лад. Спершу я бачив так лиш себе, а далі почав бачити всякого — неможливо, нищівно об'єктивними очима: не жаден ні хліба, не жаден ні грошей.

Спис до читання

 Мій спис до читання, а не "список читання", як у вчених людей, відбиває, а не "відображає", як у дрюкованих, всьвідомлений, а не "осмислений", як ув очитаних, намір націялятися, а не поціляти.

Марний уплив

 P.D. (з дому Джеймсівна, в заміжжі Вайтова) почала писати романи, маючи десь сорок років, родину, вічно хворого чоловіка та ще й державну службу, де сумлінно пропрацювала аж до самісінької пенсії. Прожила 94, написала 14 романів, що дуже добре продавалися. Шкода, що я передше не був із єю знайомий: либонь і моє життя під таким добродатним впливом не наразилося-б на марний уплив.

Щоб скот плодив і хліб родив

 На Гербертовому Велзовому прикладі ми ясно бачимо, як прості, зате хвилясті соціяльні ідеї надійно запліднюють творчу уяву письменникову, змушуючи її буйно, химерно вплоджуватися.

Щось драматичне

 Добрий, але роками не визнаваний перекладник, як і добрий, але роками не визнаваний артист має всігди стояти в готові: ану-ж, хто визнаний не зможе чи відмовиться, й доведеться таки раз на віку зробити щось драматичне.

Незмога збагнути

 Завіякуватий чоловік одрізняється од звичайного не буянням уяви, а незмогою збагнути простоти.

Треба покаяти

 От думав, що не маємо ми слова "каяти", а воно, диви, й знайшлося в старого Желехівського в словникові. 1886 року Божого, а надто в галичан, частка "ся" ще писалася від зворотніх дієслів окремо й не конче ззаду. Одначе чудова яка лексикограхвічна знахідка! Треба відродити, бо багато кого кортить каяти, та не катися. А ще потім карати й не каратися, мучити й не мучитися.