Ото-ж бо й воно ІІ

 І як ото ті люде романи пишуть? Тут поки манісіньке спорудиш, дуже намарудишся, щоб і до ладу, й до прикладу стало. Тим часом що лад, що приклад нікогісінько не цікавлять. А роман цілий скільки часу ладнати, скільки прикладок прикладати. Ото-ж бо й воно...

Raison d'etre ІІ

 От дивіться: ціла ґенерація перекладницька вже як не AI-generated, то принаймні AI-assisted. Нащо-ж їх міняти, шило на мотовило, знов на AI? Вони вже й без того... той... — досить прибрати, не заміняючи, непотрібних уже людяніших операторів. А AIєві й самому коло чогось ходити треба, виправдовуючи перед AI-товариством свій Raison d'etre.

Передує неборак

 Мені рідко доводиться, по народньому кажучи, впустити рака з рота. Та вже як упушу, то зразу заходжаюся того рака знов ловить: рак рачкує, а неборак передує.

Народня правда

 Дешева рибка — погана юшка. Нема чого доточити до цієї зглибока народньої правди. Хіба що теперки треба через кому: "Дешева рибка, погана юшка." Як у Грінченковім словникові: вчена констатація. Й іще додати, що дешевій рибці в середовищі поганої щерби доводиться, намість пливання, тяжко хлюпостатися. То й що, що варена? Смаку-ж годі добирати. Поганою юшкою сил не поправиш, а хлебтати тра. І хай дешева риба хоч хвостом помага. Як стало на юшку, то стане й на петрушку: поживи не буде, а столові окраса. А як засолим оце наше озерце, то ви їжте щербичку, а на споді рибка буде дешева, т'але на споді тільки.

Без вузликів

 Довгих думок снувати не можу: нитка вривається. І немає приводів в'язати вузлики .

Повага до себе

 Як заховувати самоповагу? А головне — де її ховати? Десь треба її, кохану до сбе притулити, бо так і крадуться красти.

Пів біди

 Народитися "нормальним" москвомовним киянином — то ще пів біди. От умерти в такому стані не хотілося-б.