Чотири слові — дві хибі

 Добуваючись у метро, сподіваєшся на дозвіл увійти, й бачиш запевненого написа: "Вхід дозволено одному пасажиру". Долаєш турнікет — і разом у нашій мові дві хибі.

Моводослідче

"Лісодослідна вулиця" а чого-ж! Шкода тільки, що не лісодослідча. 

І краде

 Голод і бреше, і краде. Бреше, що здолає робити; краде чужу роботу.

Так ніхто не читав

 Поет пише: "Так ніхто не кохав..." А я вже те так читаю, так читаю! Так ніхто не читав, далебі, ніхто.

Мовні тонкощі

 Який натуралізм: банька-бляшанка пише "м'ясо курей" про свій уміст. Хоч-би "мнясо курки" написали — хоч не так зооцидно вийде. Чи "куряче мнясо" — от уже безсовісні! Воно в нас таке колись "курятиною звалося, т'але то вже мовні тонкощі.

Неочікуванка

 Яка неочікуванка: зникли-пропаил слова "сподіватися", "сподіваний", "сподіванка". Направду кажучи, не сподівалися ми такого.

Проґавили панну

 Живий жаль бере мене за словом "панна". Принаймні в нашій мові, в нашому побуті. Ще буде либонь і панич, і панок, і полупанок навіть, конче лишатимуться пан і пані. Доведеться поборотися з отим "пані" в незмінній множині. А панні не бувати: проґавили панну, не допильнували панни.