З важливого

 Занотував на незабудь, гарненько склав, дбало заховав — і не знаю, де поклав. Оце тільки й пригадується з важливого.

Перші-ліпші

 Маю вже спомини про переклад тільки такі, як ті думи в нічниці: тут зганьбився, тут дав собі в кашу наплювати. Тоді як нормальні перекладчики знай пригадують: отут вони перші, а тут вони ліпші. Перші-ліпші.

Чорна невдяка

 Вкраїнська мова їх годує, рідненька ненька, а вони з єю не знаються й не кумаються: навіть і в хату не плюнуть — хіба з хати виплюнуть. Чорна невдяка — аж чорнорота.

Борщ у хлібині

 У Буковелі на торговищі піджоджу до ятки:

— Даруйте, господине, я вивчаю вкраїнську мову.

—?

— Чи можна по нашому сказати "рщвхл"?

—?!

Бо на вашій ятці написано: "Бо-рщвхл-ібині".

Залюднене місце

 Що менше сельбище, то охочіше показують дорогу новоприїжджому.

Усі раді

 І я радий, що ще їм за суперника, й вони тішаться, що вже за подужаного.

Українська очевистість

 Так із Руданським сталося: в родині культура московської штучности, а кругом — розмай укранської очевистости. І те диво, що Руданський вийшов в український сьвіт, і те диво, що багато поповичів лишалося й лишається в сімейній штучності. Чи доля така судилася, чи воля лучилася?