Власне мова

 У моєму разі несамовите, несподіване щастя — то коли мене розуміють. Мою, вкраїнську мову, власне.

Змовка наперід

 Хто не певен, чи не обмине його зрадлива варикоза, чи наділять справедливо Бог або натура, може штучно наперід наколоти її синім на ще пружні литочки.

На кохверенції

 Окремий столик. Пише: "Speakers". З послужливим перекладом: "Спікери".

— Are you a speker by any chance?

— No, but I could be. I love to speak!

Послужливий переклад.

— З вас часом не спікер буде?

— Ні, т'але міг-би. Полюбляю спікати!

Не дуже

 Київське явище міське: не дуже чисті й не дуже робочі руки на поручні. Вияв поваги до праці.

Перепощене

 Чудове слово "перепощувати". Коли довгенький піст, то й я, було, перепощу — знаємо таке. Пише зразу которий "перепощений": "Залишу це тут." Ще й не читали, а вже звістка сумна. Не залишайте — облиште це.

Яким довіряє

 Широченний напис: "АДВОКАТИ ЯКИМ ДОВІРЯЄ МІСТО". Оскільки пунктуаційних знаків і в заводі нема й усе пишеться великими літерами, то ясно тільки, що суть якісь адвокати, що Яким довіряє, бо місто й сільському дядькові випадає вірити міським правникам. Сподіваймося, що ті адвокати мають при собі якогось писаря, що тямить розтавляти розділові знаки й підкаже принагідно, як туманити Якима.

Clocks and clouds

 Точного часу не буває. Не буває точки часу. Тому, позирнувши на годинника, треба зразу задивитися на хмари.