На полі наполійськім

 У Дубровського (Київ, 1917): "Мнѣ довелось побывать въ Неаполѣ — Мені довелось побачити Наполі." А мені от не довелось... Та не про теє балачка. А про те, що Napoli. Ну, в Ізюмова ще Неапіль. То нехай хоч Неапіль лишиться. Бо Брюксель ізюмівський, кажу, вже, той...

Моя хата на одшибі

 Ну, гаразд, люба наша интелиґенціє, приказку "Моя хата скраю..." нам вороги попсували, згризши оте "я першим ворога зустрічаю". А її варіянт "моя хата на одшибі"? Що до його припасувати, щоб гідно було? Порадьте нас, посполитих!

Міністерство скарбу

 Чудові нам за Перших визвольних змаганнів увижалися назви наших українських міністерств: Міністерство чужоземних справ, Міністерство скарбу, Міністерство справедливости, Міністерство доріг, Міністерство хліборобства, Міністерство харчу, Міністерство народньої осьвіти, Міністерство торгу й промисловости, Військове міністерство, Морське міністерство, Міністерство державного піклування. 

А тепер погляньмо, що ми маємо, а чого кат-ма. Кажу-ж вам: nomen est omen.

Не вдарять і минуть

 Дубровського "Московсько-українська фразеольогія" просто переклада: "Мимо проходить —минати". Тай годі. Звідци церковне гасло "Подайте — не минайте!" Того й не минають, того й подають. І стоїть церква. А в'явіте собі поклик "Подайте милостину — не проходьте повз!" Не вдарять, минуть.

Силеча маринованого

 Нема по нших крамницях ані меженого, ні меженого. Саме мариноване. І не вживаймо меженого, бо крамарчуки (й крамарчучки!) нас не зрозуміють, а ми їх не поймемо.

Мала спасибі й превелике дякую

 Чували такий вираз "велике дякую"? Кругом розляглось! Ну, а "мала спасибі"? "Малий спасибі"? Мала спасибі з того, хоч і суто народнього, чого ніде не почуєш. І велике спасибі нашій интеліґенції за, хоч і безграмотне, "велике дякую".

Шкода, одначе, що заникли такі притаманні вирази. Либонь іще й тому, що, відмінно від ніякого роду "большого спасиба", наші "спасибі" бувають жіночні чи мужні. Відтак дармо пропадає питома хвеминативнисть. А можна було-б: "Мала спасибі й малий спасибі з наших оцих балачок. А ще менше спасибі — з нашого робіння."

Усна творчість

 Я єсть народ. Розпитайте мене, панове хоч про що хочте, й дістанете, лантух по лантухові, повні комори усної народньої творчости.