Наша провідничка ( кажуть "ґід" чи й гидезне "ґідеса", хоч за Кримським і Єфремовим уже й "ґід" — гад-барбаризм) — дак от наша, кажу, провідничка в Чехії не без міжмовних постережень. Чеська мова, каже, нам легка, тільки денеякі слова кумедні здаються. От, скажім, pozor — гадаєте, то зрозумілий українцеві "позоръ"? Ні, то увага в них така. А pivnice — то місце, де пиво п'ють.
Тут я собі гадаю зрадливо: а чи "місце. де пиво п'ють" у нас якось инакше називається? Хіба воно не пивниця буде?
Овочі, далі попереджає провідничка, то не наші овочі, а наші хрукти. Тут мені пригадалося, як я намість "плід", сказав що то "овоч нашої праці". Пильний учасник, свого хову вкраїнознавець, аж у виступі не стримався, відзначив: то не той, кае, овоч, що овоч, а наш, нашої проці плід.
Дак от щоб ми знали, що в нас, як і в чехів з поляками, овоч то плід, а мийня то — не "мийка", що šatna й szatnia — то й на наші шати, треба було-б нашим україністам-хвилологам не московську товкти в надпориві порівняльного славістичного мовознавства, й не ангелянську, як тепер ув україністів заведено (бо то дві мові — ворогині наші й суперниці), а близенькі мови слов'янські: польську, литвинську, чеську, словацьку. І суворі чехи скажуть вам своє стримане "děkuji", "díky " — не викоренений коренізацією дикий недобиток-германізм. Але спасибі, що не русизм.
