Мізерний хист

 От і не хочеш уже писати — цур йому, пек!, — а воно все саме вилазить і вилазить. Хист який мізерний виклюнувся, чи що? І вже, диви, бігає курча. Зразу готове до виробництва: без голови.

Нема де

 На козаку, кажуть, нема знаку. Т'але то зчаста тому так буває, що на козакові нема де лягти знакові. І сісти смакові.

Викладачі-провізори

 Уже які хочеш джерела маєш до перекладу: й машина поможе, й люде охочі за так грошей підсоблять. Але наші врядництва й усякі заклади державні вперто все якимось своїм богом переложують. Ось минаю фармацевтичний факультет із гордою вивіскою "Pharmacist Faculty". Чи не подумає бува якийсь ангелянин, що то не Depatrtment of Pharmaceutics, а просто собі провізори у жадібку викладають? Чи таки здогадається, ретельно прочухавши потилицю, як і завсіди мусить угадувати, що Ukrainian English буде?

Коло хліба

 Робимо, бо всякого кортить потім сісти хліба ззісти, засмачуючи страву гостим еґом. А майстерство — то химерна, назазнавана потреба, надто вже интимна, аж стидка. 

Зірки й зірки

 Як-же коректно звернутися до зірок обох статей, як то вже в нас за звичай? Вона — зірка, а він —зірко. Т'але від обох слів множина одна: зірки. Так і кортить тонко сказати: "Дорогі наші зірки й зірки!" Та либонь не зрозміють, не оцінять. Тут у пригоді стане "зіркун": буде "дорогі зірки й зіркуни."

Ukrainistan

 В американській комедії "Zotz!" 1962 року засновок такий, що прохвесор мертвих східніх мов випадково натрапляє на чарівний амулет, знайдений на розкопах у сучасному Юкрейністані. Ніби як ув Узбекистані, тільки трохи далі, бо вже аж на "Ю". Ну, чи не мило це, чи не кумедно?! І як одверто! Ми-ж знаємо, що тепер і вираз такий є: stan countries. У вільному перекладі це десь там, ген у далекому краї, за дев'ятьма ріками, за дев'ятьма лісами. За скляними горами — це щоб нам видніще було. Одно слово, в якомусь царстві, та, хвалити Бога, не в нашому господарстві.

Неробуче ймення

 Ім'я вже не працює на чоловіка, хоч як дбало ти його ліпи. Навіть і до Монтеверді не всі признаються, а що вже ми, грішні? Треба ще довести, що те, що з доброго на тебе поначіплялося, — правда щира. А з роками доказів де-далі, то все менш. То з превеликою надією й завзяттям люде вже при першім випадковім знайомстві швидко та рясно зразу переказують своє резюме, ніби справді якусь суть.