Бльоґ Сергія Саржевського
четвер, 25 червня 2026 р.
Опруг
У вирії
Суть люде, що міняють собі віру цілий вік. І зручно їм, і весело, й супокійно. Так ніби перелітають у теплі вирії: далі, дальший, подальший, а ще й зовсім далекий. Життячко вдається, лагодиться. А що там у же шепнеться рідном попові на присмертельній постелі, то якого кому батька горе?
Добірна публіка
Дуже вже вистава! Аж слина доліта крізь сітку в ложу бенуар. Добірна публіка глибокодумно смакує плямкаючи, облизується й рішучо відпльовує.
Хата рогата
Утямив, читаченьку? А городню річ проти сьвітової? А хатню моркву? Яка хата, який город із городиною? А то такі в українців, даруйте, родинні обставини: "Як любляться собі не робиться між ними нерести, то й добре."
вівторок, 23 червня 2026 р.
Неповторне чуття
Неповторне чуття краси, як передбачається, не потворне. Т'але ось бачу опецькуватого чоловічка з нев'явленною, неподобною наколкою ззаду на короткій товстій литці: щось таке як виразка й у недобрім стані — червоне, зелене, синє. І крізь картину заноситься на зле підозрілий, замшілий пух. Свого хову дизайн, так і знай. І з роками він поволі розкриється, як квітка зла, — соціялістично-реалістично. Непоторне чуття потворного.
Дивні літні
Літні люде дуже вже дивні. Маю на увазі не пристарих, а тих, що літком, — дивозні, дивочні, чудні.
Транслятор імплементації
Коли перекладар називає показники "индикаторами" в мені самому засьвічуються червоні, як ув индика очі, индикатори. Це, виходить, із його транслятор імплементації.