Clocks and clouds

 Точного часу не буває. Не буває точки часу. Тому, позирнувши на годинника, треба зразу задивитися на хмари.

Між двома берегами

 У Київі між двома берегами Дніпровими, здається, завсіди точилася війна. То була війна стрімкого з пласким, високого з низьким, правого, яко правдивого, з лівим, яко хибним. Але була й війна польського з московським, а потім і власне враїнського з тим самим, непозбутнім. Тепер-же війна літерально прилетіла й сіла між берегами. Рідкісний білий стервяк надліта.

Хутріна ліра ІІ

 Як-же тихо на хуторі! Тільки на хуторі тепер і затишно. Сирени виють, та ніби в далекому морі, десь між своїми Сциллою й Харибдою. Помалу дереньчить моя хутірна ліра. Я нащадок хуторян. Колись нас, хуторян, спитувалися повиганяти на міські майдани "словом сильним, мов трубою". Теперки по майданах безсловесно мостять і гніздять тяжким вогнем. А місто кличе стогоном.

In actuality

 Моя найбільша мрія останнім часом — пожити хоч кілька год по-за актуальністю. У справжності знов, але не в актуальності. Прокидається й не спить, словами Агатангеловими, "интелиґентність поза часом і просторонню." Бо я вже роками, разом із усім народом, аж лицем заглиблений ув актуальність, ніби п'яниця в салату. Сьвітову салату — невідомо від кого й із чого роблену. А так кортить звести до неба очі — й навіть руки, як поталанить.

Не чуть

 Парадокс: звичайно коли кому ніщо не лізе в голову, то буйно лізе з голови. А от іще буває, що туди лізло й раптом перестало, ніби замріялося там. Тоді виглядають звідти, т'але поки не видно й не чуть. Тільки чуприна й борода помаленьку кучерявляться.

Кумедіянська буда

 Що ближче ми пристаємо возом до Европи (а на возі таш), то ближче виставляння рахунків нагадує виставляння народніх вистав.

А я було чую, та вже німую

 Скінчилася моновистава. Авдиторія вірно німує. Т'але так по товариському. Чи, той, companionably. Бо невідомо, чи потраплять наші земляки по товариськи в мовчана гратися. А британці, бач, уміють. І полюбляють.