Нечувані слова

 Коли оповіщаш, що щось є словесно втерте, оклепане, заялозане, напруго всьвідомлюєш, що висьвідчуєш загальники геть нечуваними словами.

Пандемічний обсяг

 Сповна розуму чоловік, але трохи божевільний. Дак воно й не вадить, то вже й ходить собі без гріха. А з гріхом біснуваті, чиє шаленство таке пошесне, що набирає аж пандемічного обсягу.

З-під губи

 Де-некому наша мова така рідна, що він її, як тої вже родички-набридухи, й знати не хоче. Геть аж і не говорить із єю. А як і мовить слово, то через губу, а більше — й з-під губи: ніби собаці кине.

Апартаменти й кавалірки

 У "Словникові чужомовних слів" 1932 року пише, що "Апартамент — розкішне помешкання з кількох кімнат". Розкішне визначення! Зразу знати, що з мене кавалір старого гарту, бо, й оженившись, я тільки заглядався на об'яви про найняття "апартаментів", але ніколи й не думав іти й те "розкішне помешкання" хоч подивитися. "То про багатирів!", — мрійливо гадав собі я, минаючи десь-колись у Криму потужного щита з спокусливою об'явою, саме коли "вечір мрійно обіймав синє небо, все обертаючи на неясність і мріння". А оце днями мене просьвітили сьогочасними вогнями. Виявляється, теперішній апартамент — то колишня kawalerka чи кавалірка в розумінні парубоцької кватирі: кухня-вітальня й купільня-вбиральня-спочивальня (чи пак ванькирчик). А обслуга — спільно-загальна. Одна на ввесь апарт-отель.

Сини та дочки

 Булих псів і сучок тепер годиться ґречно величати "хлопчиками" й "дівчинками". То тільки людей можна й далі називати "собачими синами" й "сучими дочками".

Котолюби та псюрники

 Любитель котівства по нашому зветься дуже лагідно: "котолюб", "котячий батько". Гарно, еге-ж? Зразу стає зрозуміле оте ніжне "воно в мене хлопчик", "це наша дівчинка" — любов, батьківство! А от хто, скажіть, дозволить на теє, щоб його величали "собачим батьком"? Чи навіть "суколюбом"? Доведеться кінологічно помиритися на старому, доброму, скромному нашому "псюрникові". 

Чим не криївка?

 Питаю в осьвітянина:

— А тут у вашому закладі схованку маєте?

Відказує гордо:

— В нас не просто укриття, а справжнє бомбосховище!

Сховище навіть мовно надійніше за те вкриття, що в мойому розумінні є покрив: рослинне вкриття, снігове вкриття. Сперше рослинне, а далі снігове — для більшої надійности. А чи не назвати "вкриття" по старому, по нашому просто криївкою? Чи тоді не дадуть спокою спомини про злигодні УПА?