Вагання з вагадлом

Кортить мені повернути вкраїнській мові де-що з поцупленого в неї антикваріяту. От, приміром, слово "вагадло". Хай-би прикрасило кожну оселю! Але чи можна?
Адже наша мова тепера вінчана на державність, і поки що незручно, але сидить на непридобному троні, хоч і на краєчок зсунута. На думку де-котрих, із цього випливає, що, отак сидячи, хоч і жіночого роду бувши, вона має в трансґедерному дусі сьвідомо й зосереджено вчинити самозавертання й самозасліплення. Щоб нічого зайвого, нічого надмірного!
А вже, коли вона почує на своєму хребті чобіт "языка" найбільшого в сьвіті реґійону, настане час ритуальної самострати.
Чи всі згідні? Ходором ходить вагадло...