Німопромовисті вуста

Покоління наших батьків я назвав-би поколінням невгавущого радіва й невсипущого мовчущого телевізора.
Що-до радіва, то ще покійна батькова няня казала: "Не глушіть радіва — мо'е, шось скаже!". А німотна телескриня — що? Хіба кив-моргом? Це-ж по їхньому — мовлення, а по нашому — бачення!
"Я хотів-би переказати вітання..." А як переказать, як воно мовчить? Дарма, свої впізнають, а те, що Микола — не Цицерон, і так село знає...