За першість

Багато змалечку мав я задумів цікавих, а мало що справдилося, мало що втілилось. Лячно бути першим, лізти в воду, броду не знаючи. Пригадую, як одбували ми університетську практику в Институті літератури, запрошено нас і до рукописного відділу. Тамтешній доглядач показував нашому невеличкому гурткові Шевченкову "захалявну книжечку". Показував у своїх руках, а потім запропонував комусь узяти погортати реліквію, як колись Турґенів. Я й ухопив, перегорнув списану оливчиком сторінку. Відразу до книжечки потягнулися й иньші руки. Але було вже пізно, заведено бо давати одним заходом лиш єдиному.
Все це сталося випадково й не надто змінило мене тоді. Згодом я де-що збагнув, і тепер потраплю бути першим, коли майне якась щаслива думка, навіть довідне знаючи, що найпершим усе одно не буду.