четвер, 10 січня 2013 р.

Як тяжіє вагота

Вже в першій яві Гоголевого "Ревізора" перед лицем невідхильного лиха, Городничий, як вищий старшина міста й належної до нього округи, це-б-то орудар влади, зненацька звертається до головного питання:
" То й що, що ви берете хабаря хортенятами? Зате ви в Бога не віруєте; ви до церкви ніколи не ходите; а я принамні в вірі певний і що-неділі буваю в церкві. А ви... Еге, знаю я вас: ви як зачнете говорити за створіння сьвіту, аж чуприна їжиться."
Городничий добре тямить того, про що говорить апостол Павло: "Божий бо слуга він, тобі на добро. Коли-ж лихе робиш, бій ся, бо не дармо меч носить; Божий бо слуга він, відомститель гнїва тому, хто робить лихе."
Усі ті хабарі, відзнаки, пиха, гнів і безлад од закладин були й до руїни будуть. Одним владодержці випробовуються: чи Божі слуги вони, нам на добро. Ясно, що бувати на відправі  лиш для надвірного сьвіту знак, але то мусить бути знак усьвідомлення тяжкої відповідальности. "Треба бо прийти поблазням, тільки-ж горе тому чоловікові, що через него поблазнь приходить!"
Не намолишся й не напостуєшся до-схочу, щоб такого лиха утекти!

Немає коментарів:

Дописати коментар