З хама вже напевне не буде пана. Беру "напевне" без ком, бо так воно є. Пригадую, як у кінці 80-х — на початку 90-х народні кухні брали до розваги питання мовного етикету, допіро з'ясувавши, що такий був. Багато хто решетився: мовляв, "я не пан і паном не буду!", це-б-то я єсть мужик, пролог, не епілог.
Демократія замісць народовладдя — й усі в нас мужики. Це до нас із Московщини заволоклося: й досі міряємся, мужик чи не мужик. А я пригадую, як мене, дванадцятирічного совіцького дітлаха, шкільний товариш у щоденному ритуалі питався, пописуючись:
— Як ся маєте, пане Саржевський?
— Минулося наше панство! — цілком історично що-разу відповідав я йому.
Коли моя мама віддавалася за батька, її бабуся спитала прізвище, й, почувши відповідь, проказала: "Добре, що не за мужика!".
То пан чи пропав? Сьогодні почув про себе в метрі — "отой мужик". Питомий мужик, це кажучи, не дуже й крився зо своєю увагою. Мужики цікаві стали...
Ні, панове, може хто й мужик, а я таки хай буду собі пан!
Демократія замісць народовладдя — й усі в нас мужики. Це до нас із Московщини заволоклося: й досі міряємся, мужик чи не мужик. А я пригадую, як мене, дванадцятирічного совіцького дітлаха, шкільний товариш у щоденному ритуалі питався, пописуючись:
— Як ся маєте, пане Саржевський?
— Минулося наше панство! — цілком історично що-разу відповідав я йому.
Коли моя мама віддавалася за батька, її бабуся спитала прізвище, й, почувши відповідь, проказала: "Добре, що не за мужика!".
То пан чи пропав? Сьогодні почув про себе в метрі — "отой мужик". Питомий мужик, це кажучи, не дуже й крився зо своєю увагою. Мужики цікаві стали...
Ні, панове, може хто й мужик, а я таки хай буду собі пан!
Немає коментарів:
Дописати коментар