Мені здається, що сьвята людина — це та, що вже не потребує живитися життьовими радощами, але в неминучих для кожного життьових болещах на крилах страждання зринає над буденщиною, щоб ніколи більше не впасти в її пухнаті обійми. Сьвята людина так високо злітає, що в піднесеній холоднечі гріється від незахіднього сонця, того самого сонця, що за обрієм спочило для нас, населенців пласкої землі, потьмарених розумом у житейських муках.
Немає коментарів:
Дописати коментар