вівторок, 29 січня 2013 р.

З приводу забуття

Сяржук Александраў і Галіна Мыцык склали зворушливого самоука "Гавари са мной па-беларуску". Відгонить найукліннішим проханням, чи не так? Я вже заходився було вивчати мову білоруську з приводу того, що в нас на телебаченні з'явилася білоруська залога. Здогадно ці "сябри" не розуміли по наськи, й не розуміли того, чому не можна в Україні обмежитися, як і вдома, пожитечною мовою московською.
"Але-ж свою білоруську вони принаймні, як і ми, ще розуміють!",  подумав я собі. Готовий був уже братися до науки. Але тут скінчилася моя телевізійна путь.
Веду я до того, що згаданий самоук виявився напрочуд литвинським. Відмінно від наших видань, ніхто не кивав на московщину, натомісць ретельно вилущуючи білоруську мову з лушпини чужої нарослі. Хто-ж дозволив на таке? А як-же приходьки в землі нашій? А наші Йвани Безродичі й Михайли Незгадайли? Вони-ж ради не дадуть із тою щирою, з отою питомою! Лихо та й годі!
Відповідь проста: ніхто в Білорусі вже не лякається того, що є така нетака білоруська мова. Нехай собі!
Отак і я знатиму, що, коли до меї вкраїнської вже ніхто не сікатиметься,  то замкнулася важезна брама резервації, замкнулась навіки.

Немає коментарів:

Дописати коментар