Гасло "Любіть Україну!", що повисло на пружинистих шворках, звішене за манжети, замучене, розбите, мов паралітик той на роздорожжу, гасло таке для нас згорьоване — є теперки лукаве гасло. Воно звернене не до молодих сосюр, що ними-б засяяв спрацьований Донбас, а до тих, хто на Вкраїну вже й так важко дихає. Цих треба роздрочити до сказу, й тоді вони може подужають злучити навіки Маленькую Русь, ковтнувши й змалілу нашими заходами Вкраїну.
Для тих-же, хто й так на нещастя своє покохав, лишається заклик Орлеанської Діви: "Хто любить мене — за мною!" А куди — це ще хтозна... У праці сконать — добра змога й бита наша дорога. Перти плуга — річ сьвітова, треба перти. А там — як Біг дасть...
Для тих-же, хто й так на нещастя своє покохав, лишається заклик Орлеанської Діви: "Хто любить мене — за мною!" А куди — це ще хтозна... У праці сконать — добра змога й бита наша дорога. Перти плуга — річ сьвітова, треба перти. А там — як Біг дасть...
Немає коментарів:
Дописати коментар