За горішнє й долішнє

Ненависть до вкраїнської мови стає в нас любленим порідком біснування. Один мій знайомий панотець, не філаретівець і не автокефал, а, так мовити-б, наш панотець, тяженько зідхнувши, сказав мені: "Наживатиму собі ворогів — говоритиму казання по вкраїнськи!". І таки правду мовив: таке ми в Бога теля ззіли, така в нас душа з лопуцька, що на цілого протопопа рядовики-парахвіяне просто в церкві почали кидатися!
Перестав. Тепер либонь наживає собі "друзєй".