Як і сто років тому, всі все знають. А як-же: причиняються до того атеїстичні привиддя, безбожницькі голоси. Хоч кого зупини на вулиці, за ґудза візьми — ні в що не вірить, а знає геть усе. Й не з науки знає, а дано йому в відчуттях.
Дуже багато послідовних толстовців: прийдуть — то й що? візьмуть — то й що? Що-правда, я не знаю, чи передбачене в толстовстві мучеництво. Хоч сам і постую, а скажу: навряд. Веґетаризм мало сприяє страдництву: до страдництва таки треба м'ясива.
Повно християнських пацихвістів, парадокс: не новітньої якоїсь віри миролюбці, а, що називається, традиційної, повної сьвятих воїнів, що воювали за свою землю оружно, в складі підподілу, а за віру вмирали особисто й беззбройно.
Ні! Ще живе пам'ять: скажуть, кого бить, і скажуть, що за віру. Живе й рухає тими, хто суне за віру бить: як ти морудєш, то за віру, а як тебе, то за лиховірство.
Дієслово, подароване добою, дієслово бездіяльне — не визначилися. Коли треба бить, то не битимуть ні за що. Коли не треба — вже напевно накладуть по шиї. Кому? А то вже як доведеться.
Історія з Кліо: нема ніде. Впала з воза під колесо Фортуни. А колесо загрузло й... трісь!
Ні, цього разу так не вийде: Історія повторювалася-повторювалася та й затнулася, як ножиці, загризлася. І Хвортуна не виручить — треба перти або драчки. І чимало тих, хто обира таки добру драчку — з харошай дракай не плутати.
Дуже багато послідовних толстовців: прийдуть — то й що? візьмуть — то й що? Що-правда, я не знаю, чи передбачене в толстовстві мучеництво. Хоч сам і постую, а скажу: навряд. Веґетаризм мало сприяє страдництву: до страдництва таки треба м'ясива.
Повно християнських пацихвістів, парадокс: не новітньої якоїсь віри миролюбці, а, що називається, традиційної, повної сьвятих воїнів, що воювали за свою землю оружно, в складі підподілу, а за віру вмирали особисто й беззбройно.
Ні! Ще живе пам'ять: скажуть, кого бить, і скажуть, що за віру. Живе й рухає тими, хто суне за віру бить: як ти морудєш, то за віру, а як тебе, то за лиховірство.
Дієслово, подароване добою, дієслово бездіяльне — не визначилися. Коли треба бить, то не битимуть ні за що. Коли не треба — вже напевно накладуть по шиї. Кому? А то вже як доведеться.
Історія з Кліо: нема ніде. Впала з воза під колесо Фортуни. А колесо загрузло й... трісь!
Ні, цього разу так не вийде: Історія повторювалася-повторювалася та й затнулася, як ножиці, загризлася. І Хвортуна не виручить — треба перти або драчки. І чимало тих, хто обира таки добру драчку — з харошай дракай не плутати.
Немає коментарів:
Дописати коментар