Знову мимоволі повертаюся до слів покійного митрополита Володимира, вимовлених ще року Божого 2011-го: "У Великий піст головне — не їсти одне одного." Ходячи тоді Великим постом вулицею Лаврською-Мазепинською, можна було побачити ту апофтегму під сьвітлиною самого владики. Золоте слово так запало мені в душу, що за рік, постом, я зробив про це грайливого дописа.
Але те речення, на превеликий смуток, виявилося пророчим. Поваб до людоїдства — головне пояснення того, що з нами намагаються зробити. Назви ворогом і їж на здоровля! І скільки-ж охочих їсти! А ще вчора пестили квіточки й боялися травичку гризнути! Їхнє справжнє вчора було давнесенько, але вони його не забули.
Починаймо відмову від зьвірячого з тваринного м'ясива, потім додаваймо до того яйця, молочину, рибу — як хто зможе. А одне одного не їсти — до нестерпучости важко. Не мучмо вірних! Адже-ж вони себе вірними зовуть...
Але те речення, на превеликий смуток, виявилося пророчим. Поваб до людоїдства — головне пояснення того, що з нами намагаються зробити. Назви ворогом і їж на здоровля! І скільки-ж охочих їсти! А ще вчора пестили квіточки й боялися травичку гризнути! Їхнє справжнє вчора було давнесенько, але вони його не забули.
Починаймо відмову від зьвірячого з тваринного м'ясива, потім додаваймо до того яйця, молочину, рибу — як хто зможе. А одне одного не їсти — до нестерпучости важко. Не мучмо вірних! Адже-ж вони себе вірними зовуть...
Немає коментарів:
Дописати коментар