Я забув іще сказати, як я люблю свій народ. Не наш, а свій — це маю стару панську звичку.
Ось ви як любите? Надзвичайно дуже? А я — ще надзвичайніше, ще дужче!
Народ — то не бабця, навіть як-що то ваша бабця. Бабця помре, а народ мій є, народ мій завжди буде. І вгору йде, хоч був запертий в льох. Як помогти йому бути, де єсть, і вгору йти водночас? Керролівська, королівска загадка...
А кадрова політика, тоб-то HR: я мов тих чужих дуже не знаю, з писаного вичитую, але певно, що то Не Rозтовкти й Hе Rозбестити.
Хоча всі вже, здається, повтікали... Як я люблю свій народ!
Ось ви як любите? Надзвичайно дуже? А я — ще надзвичайніше, ще дужче!
Народ — то не бабця, навіть як-що то ваша бабця. Бабця помре, а народ мій є, народ мій завжди буде. І вгору йде, хоч був запертий в льох. Як помогти йому бути, де єсть, і вгору йти водночас? Керролівська, королівска загадка...
А кадрова політика, тоб-то HR: я мов тих чужих дуже не знаю, з писаного вичитую, але певно, що то Не Rозтовкти й Hе Rозбестити.
Хоча всі вже, здається, повтікали... Як я люблю свій народ!
Немає коментарів:
Дописати коментар