Бекетівська мрія

 Написати романа з одним-одною думкою-гадкою, що розпачливо гайсає в лябіринті з вогких побілених речень, без вікон глузду й дверей розради. Такого, здається, й Бекет не домігся.
А романи без думок були: там уже сам автор блукав у лябіринті мрій без вороття. І не хотів вибувати, буйний, коли робили йому критичний вилім: Троянці нап’яли всі жили та вмиг пролом і заложили...