За бестіянство

 Ми тяжко хворіємо на бестіянство, тяжко хворіємо. Хоч і слова на ту хворобу наша мова належного не має, крім отакого: манірного й, як і все в нас, бароккового. В українців, історично — вчорашніх селян, все худоб'яче, товаряче, скотинне, скотиняче, скотяче й навіть бидляче має в устах господаря ніжний добиччаний присмак.
Знаю й звідки ту пошесть принесло до нас. Але самі ми недугуємо, через свою тяжку негіґієнічність. От і не вимовиш ту негіґієнічність — "г", "ґ"! Не вимовиш, а справдити мусиш.