Січеслав. Минаю ятку з нещасними, розхристаними книжками, вирваними з домової книгозбірні, де до них десятиліттями не торкалась допитлива людська рука. Тепер вони — безхатьки, в готові продатися за п'ять гривень на теперішні гроші.
Ні, цього я проминути не можу. Книгоноша має в роті тижневий складний дух-перепал і чорні руки, що не вилазять із ґаража навіть на те, щоб хоч трохи помитися. Рекомендується він, звісно, полковником:
— Я сам полковник, на пенсію ще трохи підвищили!
— Генерала дали?
— Все! Йди! — але добротливо, просить ще приходити по книжки. Хоча вкраїнських жадної нема: колишньому господареві, майбуть, були не до шмиги, а новий хазяїн і не читає, й не пише — він усний український творець народній, а се вище за читво й письмо.
Чого ти не на війні, генерал-сержанте? Розкажи казочку! Я казки люблю: там дурні вірять, що дурні, бо їх у цьому запевняють ще дурніші за них прибічні. Справедливі дурні вважають на всіх, як на за себе дурніших.
Ні, цього я проминути не можу. Книгоноша має в роті тижневий складний дух-перепал і чорні руки, що не вилазять із ґаража навіть на те, щоб хоч трохи помитися. Рекомендується він, звісно, полковником:
— Я сам полковник, на пенсію ще трохи підвищили!
— Генерала дали?
— Все! Йди! — але добротливо, просить ще приходити по книжки. Хоча вкраїнських жадної нема: колишньому господареві, майбуть, були не до шмиги, а новий хазяїн і не читає, й не пише — він усний український творець народній, а се вище за читво й письмо.
Чого ти не на війні, генерал-сержанте? Розкажи казочку! Я казки люблю: там дурні вірять, що дурні, бо їх у цьому запевняють ще дурніші за них прибічні. Справедливі дурні вважають на всіх, як на за себе дурніших.
Немає коментарів:
Дописати коментар