Хто подвох любить, хто подвох робить

От припало нашим землякам до душі слово "подвох". Воно й не дивина: такі-то вже ми проскочущі, ніде не спізнимось, першими вихопимось.
Ось чую хлопці веселі судять когось, пересьміюються: подвох, мовляв, любить, подвох робить. Яких подвох робить? Як? Ну, то діло молоде! Я-ж із тими, хто вже скаже: я не вмію так як ти: подвох разом любити.
Коли-ж не на те воно виходить! То все лиш жарти парубочі: каверзи, підкопи, підходи й підступи.
Ой, ґвалт! Ізнов-таки — великих слів велика сила! Як-же їх усі разом закарбувать? Хоч-би подвох!