Линвохода

 О, сьвіте, ти — не театр! Ти — цирк! І під самісіньким високим твоїм шатром уже широко ступнула з стрімкої вежки в високу порожнечу Вкраїна, линвохода без линви, льонжі чи жердини. На Вкраїні — немазький червоно-чорний трикорт: на йому не помітні ані червона кров-любов, ані чорна журба-боротьба.
В амфітеатрі нескінченні односередкові кола спокійно стурбованих масок: глядач сподівається, нічим не зраджуючись. Україна міцно висить у просторі. З оркестри підводиться підхмелений московський перебієць і починає криво кидати ножі. Западає вижидальна мовчанка в публіці...