Сьоме березотока

Серік 8 березня — як лютий поглум, як міна, вироблена немертвим СРСР. Старці з квітами без весни. Бо всі старці й в усіх просять: пів міста здатних до праці людей ходить і просить у чужих і для чужих. Чоловіки вже 6-ого випили море, наче з горя нещасного, наче в-останнє. Великим постом п'ють, неділя 8-ого — тоді вже можна, але ні — великопісна п'ятниця показує міру запропалости. У 8-е березоля годиться заплисти п'яним кораблем.
Міжнародній день, а сьвіт нічого не зна. Не зна, бо то тесмофорійські містерії, а сьвіт геть ізневірився.
А тут таке, що хоч удавай, а вір: третій тост за жінок, шостий, дев'ятий, дванадятий і далі — хто доживе, долюбить. Хто забуде, вріжуть краватку, бо симболізм.
Сьоме число — борт із парашутярями, дев'яте — далека, таємнича, тверда земля. Гепнім і будьмо!