За відірвання

 Ми, теперішні, мало що можемо дізнатися про людину в зносинах, бо не то що не вміємо, а не хочемо нікого слухати. Ми де-далі, то все більш сприймаємо зносини як власний виступ, й не терпимо коли нам перебивають думку й мову. Нема єднання, бо єднання чи відірвання буває поза словами й гадками, слова й гадки — для дальших взаємин.
Перекладар змушений слухати річ і сприймати думку аж до памороки, і в тій нестямі звіряний прозір може майнути легким, але гострим як бритва крилом.