Кінець 26-ої псальми, старовіцький поклик: Потерпи Господа! Геть-чисто всі переклади: надійся на Господа. Але яке-ж воно безоднє-глибоке, нутряне, оте церковно-слов'янське потерпи! Хто-б сьмів назвати ту мову мертвою, коли вона панує! Давня мова вся наснажена синкретизмом змістів, ще не спрощених з'ясуванням.
Пізнати буття Боже в собі й на собі, понести те буття — якого-ж треба терпцю! А комусь досить і довірливо потерпіть волю Божу про себе, волю, що читається в скруті, негаразді, страху, недузі.
І живуть на сьвіті люде, що їм важко потерпіти саму думку про те, що є воля Божа, що Бог причетний до їхнього життя, може торкнутися до його, що Бог єсть! Для таких це запрошення: потерпи Господа, потерпи милостивого й мудрого Пана над собою! Високо над собою...
Пізнати буття Боже в собі й на собі, понести те буття — якого-ж треба терпцю! А комусь досить і довірливо потерпіть волю Божу про себе, волю, що читається в скруті, негаразді, страху, недузі.
І живуть на сьвіті люде, що їм важко потерпіти саму думку про те, що є воля Божа, що Бог причетний до їхнього життя, може торкнутися до його, що Бог єсть! Для таких це запрошення: потерпи Господа, потерпи милостивого й мудрого Пана над собою! Високо над собою...
Немає коментарів:
Дописати коментар