Контракт із сьвітом

 На Контрактовім майдані, де камінним господарем стоїть Сковорода, вийде з метра сільський дядько, подивиться на Сковородині кам'яні постоли, на Григорієві закаменілі онучі й подумає, як-що любомудр: "Сьвіт і не ловив мене, а таки впіймав!"
Побіжно впіймав, не вмуровуючи, навіть не спиняючи, навіть до поли не торкаючи. Сьвіт, як ситий, злегчений кіт, взяв і знечевля все-ж придушив горобця. Ні м'яса там нема, ні смаку, ні пір'я доброго, — а от придушив. Нащось це сьвітові було треба.