Каленикові діти

Само з себе зрозуміло, що всі Калініченки — нашадки різних Калеників. Але калина — символ України, от і потягло калениченків до неймовірної краси. Вони могли ще зробитися калинняченками, але в нас, на відміну від англосаксів, майнові прізвища не прищепилися. Українців, власників калинових гаїв і навіть оберемків калинового хмизу (теж калинняків), зчаста ганяли без майна з горового боку Дніпрового на зарічок і далі, туди, де козам роги втинають; тому впізнавати людей за цією ознакою було не до речи. Бути-ж нащадком ласого на калину теребія калинника, се-б-то пирога калинового, якось не годилося.
— Та чого-ж вони Калініченки, а не Калиниченки? — спитає який цікавий. А от уявіть собі, що людина нарешті зажила міського запису (прапіски), зробилася горожанином. То невже їй межи культурномовними людьми калыныченкой назватися? Ні, вже лучче Калініченком.