Ми живемо як герої, затягнені до чужого роману: ґотицького, але написаного схибленою рукою. Нас душить забрезклою паперовою подушкою. Хто складав того невимовного монолога? Я вірю, що справжній, але хочу бачити всю полицю, як-що вже не дано бачити цілої книгозбірні.
Немає коментарів:
Дописати коментар