Оставьте: это споръ cлавянъ между собою,
Домашній, старый споръ, ужъ взвешенный судьбою,
Вопросъ, котораго не разрѣшите вы..., —
пише Пушкін "клеветникам Россіи" (Пушкін, за пропонованим мною способом віддачі московських прізвищ на вкраїнскький копил, мав-би бути Пушчиним поруч із своїм другом Пущиним — від "пушки" й "пущі" відповідно).
Пише Пушчин як Мауґлі з пущі, що силою свого людського поетичного покликання може піднестися над змажками слов'янських вовків.
Але сила в тому, що й тоді, року 1830-го, й тепер, року 2015-ого, ми маємо супереку не між слов'янами, а із слов'янами. Хто сперечається з нами, слов'янами, — чи то надслов'яни, як вони самі себе мислять, чи то підслов'яни, як їх можна собі уявити, — не так важить, як те, що до нас, слов'ян, ходять исполнять печальные, кровавые обязанности (Вяземський), якісь сусіде, що перед ними ми не визнаємо жадного такого обов'язку, хоч вони й сновигають
...Среди нечуждых им гробов...
Домашній, старый споръ, ужъ взвешенный судьбою,
Вопросъ, котораго не разрѣшите вы..., —
пише Пушкін "клеветникам Россіи" (Пушкін, за пропонованим мною способом віддачі московських прізвищ на вкраїнскький копил, мав-би бути Пушчиним поруч із своїм другом Пущиним — від "пушки" й "пущі" відповідно).
Пише Пушчин як Мауґлі з пущі, що силою свого людського поетичного покликання може піднестися над змажками слов'янських вовків.
Але сила в тому, що й тоді, року 1830-го, й тепер, року 2015-ого, ми маємо супереку не між слов'янами, а із слов'янами. Хто сперечається з нами, слов'янами, — чи то надслов'яни, як вони самі себе мислять, чи то підслов'яни, як їх можна собі уявити, — не так важить, як те, що до нас, слов'ян, ходять исполнять печальные, кровавые обязанности (Вяземський), якісь сусіде, що перед ними ми не визнаємо жадного такого обов'язку, хоч вони й сновигають
...Среди нечуждых им гробов...
Немає коментарів:
Дописати коментар