Чимало фільмів жахів тепер учать нас не боятися гріха, бо гріх — то просто страх. Не буде страху, то не буде й гріха, бо гріх страху — то не страшний гріх. Не треба каятися — просто забудь і живи до смерти.
Колись увесь жах був жахом розплати. Тепер це облишено й забуто, як-раз за приписом мови-провідниці — just forget it. Що-правда, в нас тут забути щось буває не просто, бо пам'ять давня й учеписта. А десь уже й відчепилася. Й не держиться. До де-кого й не чіплялася аж так — кортіло не надто ...
Можна подумати, що гріхи бувають синтетичні й аналітичні: синтетичні спервопочатку засіли в нас, як невідкриті віруси — не викорчуєш, і проситися нема за що; аналітичні-ж іздумуєм на те, щоб спекатися незайманого в ушкодженому єстві нашому.
Колись увесь жах був жахом розплати. Тепер це облишено й забуто, як-раз за приписом мови-провідниці — just forget it. Що-правда, в нас тут забути щось буває не просто, бо пам'ять давня й учеписта. А десь уже й відчепилася. Й не держиться. До де-кого й не чіплялася аж так — кортіло не надто ...
Можна подумати, що гріхи бувають синтетичні й аналітичні: синтетичні спервопочатку засіли в нас, як невідкриті віруси — не викорчуєш, і проситися нема за що; аналітичні-ж іздумуєм на те, щоб спекатися незайманого в ушкодженому єстві нашому.
Немає коментарів:
Дописати коментар