От і чуже слово, а гарне — "інтелігент". Особливо, як написати його належно. Я пропоную прочинити це слово вхідним "ин-", як ото в слові "иньший". Це дасть нам народнє підґунтя й нагадає за істричне "і-и", що з нього наше теперішнє "и" витворювалося. Подвійне "л" і західняцьке "ґ" нагадають нам за його ходачковий родовід і вирізнять із валяви питомих українських слів. Бо хіба може "интелліґент" по простому називатися? Мудрак, розумець... От хіба "мисливець"!
Я й сам — мисливий интелліґент: не можу вполювати слів, бо вони думають мною.
Я й сам — мисливий интелліґент: не можу вполювати слів, бо вони думають мною.
"Я й сам мисливець-интелліґент, не можу вполювати слів, бо вони думають мною."
ВідповістиВидалитиПане Сергію, у Вас талант до створення метафор. Майстер, що куванням виготовляє словесні петлі. І як Ви їх так хвацько замикаєте?