"Тече вода каламутна, чого мила така смутна?" Адже все на ліпше в цьому найліпшому з відомих нам сьвітів! Безпері двоногі з правдою в серці й сповненою олії головою досі в ньому пораються безборонно. Понад 250 років тому Вольтер (під перекладницькою машкарою "доктора Ральфа") як ляльку по столу пустив у сьвіт свого заказаного Піноккіо — оптимистого Кандида.
Оптимізм? Від перекладника — перекладникові: одразу віддаю "оптимізм" як "певність". "Будьте певні!", — хіба не так у нас кажуть?
Признаймося до вини: були часи тяжкого сумніву, коли тимчасовим тогочасникам здавалося, що немилосердна Вольтерова певність коли не пустила, то хоч попустила. Без сліз прощалися були з злиднями, війною, тортурами, ба й самою смертю. Коли-ж ні, як було, так і єсть: страшно й весело. Весело від Вольтера й страшно за Кандида. Міняються книжки на столі, не міняються житки довкола столу.
Оптимізм? Від перекладника — перекладникові: одразу віддаю "оптимізм" як "певність". "Будьте певні!", — хіба не так у нас кажуть?
Признаймося до вини: були часи тяжкого сумніву, коли тимчасовим тогочасникам здавалося, що немилосердна Вольтерова певність коли не пустила, то хоч попустила. Без сліз прощалися були з злиднями, війною, тортурами, ба й самою смертю. Коли-ж ні, як було, так і єсть: страшно й весело. Весело від Вольтера й страшно за Кандида. Міняються книжки на столі, не міняються житки довкола столу.
Немає коментарів:
Дописати коментар