Громадська справа

 Так забаглося після Київської Руси, після того клопоту всього, неїсторичним народом побуть, щоб не їла історія. Щоб самим у клуні, а в сьвітлиці — москаль-чарівник. Не сталося, під'їдає таки щось історичне.
Ми селяне були — селяне й лишилися. Лиш не сябринні, а хутірні: відрубався собі та й свій хліб їси. Громадили нас, скирдували, всуспільнювали, — ми й спілкували ніби з ким доведеться, було й спілкове, й мирянське, й копове, а трохи попустило лихо, то вже й повідлучалися. Отак і знайшлося ти в нас, як дитя, громадянськеє суспільство.