Давно намагаюся не дивитися перебачення (телебачення), але-ж воно — геть-усюди. Тут і там, і скрізь натрапляю на фасеткове око перебачника (телевізора) з відбитком "5-го каналу" в нім. Пасочина перебачення — то зазов (рекляма). Зазивають уже давно купувати якісь ліки, тільки я ніяк не втямлю які, а лиш те, що вони "для дорослих (павза, й далі діточим голосом) — і малюкі-ф-ф-ф!". Оце "малюкіффф" що-разу спантеличує мене так, що не можу ліків покупити. Звук "ф" для нашої мови виразно чужий, а вже як прикінцеве "в" замість бути неповноголосним "ў", джмелі слухає — біда та й годі.
Зате така відміна рідна й природна для "телемалюкіффф" (потрійне "ф", бо разом їх багато, а, до того, перекрики треба виголошувати й наголошувати).
Десь там, у катакомбах п'ятого рівня заглиблення, сидять редактори "5-го каналу", перемальовуючи поганих утят на лебедів, обертаючи відразу на красу. Що як я запропонуюю їм щиро вкраїнське "Про дорослих і малюкі[ў]!"? Побіжать тоді по ліки, що я їм назви досі не знаю? Ліки про дорослих, ліки про мене...
Зате така відміна рідна й природна для "телемалюкіффф" (потрійне "ф", бо разом їх багато, а, до того, перекрики треба виголошувати й наголошувати).
Десь там, у катакомбах п'ятого рівня заглиблення, сидять редактори "5-го каналу", перемальовуючи поганих утят на лебедів, обертаючи відразу на красу. Що як я запропонуюю їм щиро вкраїнське "Про дорослих і малюкі[ў]!"? Побіжать тоді по ліки, що я їм назви досі не знаю? Ліки про дорослих, ліки про мене...
Немає коментарів:
Дописати коментар