"Царство Моє не від світу цього..." А в нас у цьому сьвіті, в цьому царстві знов часова розтока, знов ми постуємо з Юлієм, бенькетуємо з Григорієм. Лічбу для потреб духовних ведемо за кумирником, а мирський час числимо за християнином — хіба-ж воно не парадокс?
Знишка, ніби зліва, від захід-сонця, на схід від спадня, з латинського Заходу насувається сьвітське різдво, поки ще невеличке по наших усюдах, сьвято не сьвятої Родини, а родини малої — сім'ї спільного спожиття.
А там і Новий рік поперед батька хапається, не знайде, де сісти, — дожили, слава Богу, й до нового. Нетерпляче походжає серед гнилої зими Дід Мороз із торбою — то по наші кошти. Це замісць Миколая, що тільки давав. А хто, хто Миколая славить?
Виходить, і Різдво Його не від цього сьвіту. Й дожидатимем ми щирого Різдва, всю з'їжу переївши й понапивавшись усячини. Правда несього сьвіту скрадатиметься попідвіконню, ще спрагла й голодна, стиха, для своїх, стукатиме в шибу.
Яке тут діло державне? Хіба сьвічку поставити. Побудемо трохи... в Його Царстві.
Знишка, ніби зліва, від захід-сонця, на схід від спадня, з латинського Заходу насувається сьвітське різдво, поки ще невеличке по наших усюдах, сьвято не сьвятої Родини, а родини малої — сім'ї спільного спожиття.
А там і Новий рік поперед батька хапається, не знайде, де сісти, — дожили, слава Богу, й до нового. Нетерпляче походжає серед гнилої зими Дід Мороз із торбою — то по наші кошти. Це замісць Миколая, що тільки давав. А хто, хто Миколая славить?
Виходить, і Різдво Його не від цього сьвіту. Й дожидатимем ми щирого Різдва, всю з'їжу переївши й понапивавшись усячини. Правда несього сьвіту скрадатиметься попідвіконню, ще спрагла й голодна, стиха, для своїх, стукатиме в шибу.
Яке тут діло державне? Хіба сьвічку поставити. Побудемо трохи... в Його Царстві.
В цьому дописі Ви підняли дуже актуальну для мене тему, пане Сергію. Все своє життя я ототожнював себе із православним людом, однак перед 26-м святкуванням Різдва 7 січня, в мене з'явилися нездоланні докори сумління. Великою мірою вони пов'язані з присутністю у родині людей як православних, так і католиків, спілкуванням з друзями іноземцями з Європи, а також здоровим глуздом.
ВідповістиВидалитиСуть питання: коли святкувати Різдво 25 грудня чи 7 січня? Розум схиляється до першого варіанту. Ми ж наче з 1918 року живемо за Григоріанським календарем, чому ж тоді Різдво святкуємо за Юліанським календарем?... Сорокаденний піст припадає на сучасний Новий рік?... А цей химерний феномен старого нового року?. Усі ці питання змушують мене почуватись відступником.
Поясніть мені, будь-ласка, бо почуваю себе відступником
Календарне питання дещо схоже на мовне: тут упертий опір звички. Сама річ не така ніби й важлива, а от муляє.
ВідповістиВидалитиОдна людина не дасть ради, а соборно нескоро воно розв'жеться. Навіщось так треба. Ми "яко тутейші" маєм право на свої невеличкі примхи, це така прикмета наша. З усім тим, узгодити між своїми все можна, якщо з любов'ю.
Відступаючи, почуваємося відступниками, бо сумління маєм. То річ світова.
Мені в голові не вкладається одне: маємо 2 календарі, один з них містить математичну помилку, і ті і інші святкують одне і те ж. Гаразд.
ВідповістиВидалитиВідкриваю Біблію. Читаю: Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками. Тлумачу собі таке: відлік часу визначається годинами, днями, роками тощо згідно з розташуванням небесних світил.
Для полегшення такого визначення людина винайшла календар. Помилилася. Інший математик начебто виправив похибку.
Тепер питання: чиїм календарем користуватись? Відповідь: тим, який не хибить з небесними світилами, - підказує логіка.
І від кого тоді відокремлюємось ми з Вами (українці), коли в Святвечір збираємось своїми родинами у день за календарем, хибність якого доводять небесні світила!
п.с. Ой, а може Ви сьогодні збираєтесь? :-)
Як зазначено в полтавця Остапа Вишні, я - тутешній, православний, навіть без лапок. Різдво - то річ не астрономічна, ба навіть не календарна. То сходження на вершину, що його самотужки доконати не випадає. Тільки спільно з своїми, в пов'язі духовній. В Антонича дуже добре віддається жива містичність вічної події:
ВідповістиВидалитиРіздво
Народився Бог на санях
в лемківськім містечку Дуклі.
Прийшли лемки у крисанях
і принесли місяць круглий.
Ніч у сніговій завії
крутиться довкола стріх.
На долоні у Марії
місяць — золотий горіх.
Коляда
Тешуть теслі з срібла сани,
стелиться сніжиста путь.
На тих санях в синь незнану
Дитя Боже повезуть.
Тешуть теслі з срібла сани,
сняться веснянії сни.
На тих санях Ясна Пані,
очі наче у сарни.
Ходить сонце у крисані,
спить слов’янськеє Дитя.
Їдуть сани, плаче Пані,
снігом стелиться життя.
Отже, святкування Різдва 7 січня є наслідком традиції, носіями якої є переважна більшість українців?
ВідповістиВидалитиЗ огляду на це, найближча серйозна проблема в Православній Церкві виникне 1 березня 2100 року, коли постане нелегке завдання пояснити людям, що, якщо ми зберігаємо вірність цій традиції, то зміщення всіх наших свят на 1 день вперед неминуче.