Віночок моїх слів, як плавак, припнутий до рівного поверху води невидимим у тьмяних глибинах тягарем — грузилом коментаря з увагою. До самого дна скрадається тонка, але тривка волосінь замислу, задирає гостре жало гачок з принадою. Яка буде риба? І чи клюватиме?
Немає коментарів:
Дописати коментар