За мовне розширювання й остаточний розшир

 Читаю солженіцинського словника під назвою "Русский словарь языкового расширения". Чого це раптом? А було прочуття: по нестерилізованих московських словниках багато чого можно накопати для нашої, ну, компаративістики, ще й живою рукою помацати всохле спільне коріння. Я поки ще — на "А", але вже знайшов:
АБО, АЛЬБО — 1. либо; 2. разве, нешто? 3. лишь бы
АБО ты не слышишь?
АБО-ЩЕ — вот ещё, как бы не так
АБО-ЩО — что-нибудь.
Відвічно руські слова, альбо ні?
Іще з позначкою "вм." (замісць) пропонується:
на АВАНПОСТ казати "оберег, сторожі";
на АКСЕЛЬБАНТ — "наплечник";
на АНТАГОНИСТА — "супротень";
на АНТИПАТИЮ — "нелюбов";
на АРЕНДУ — "найми";
на АТАКУ — "наступ".
Хух, аж розпира! Ось де вони заховалися, наші голубочки! Аж руки сверблять попрацювати над "Словником остаточного вкраїнського розширу"!