В осередку

 Хай-би вже було "центро": ніякий рід, коло й колесо, односередкові кола, лійкуватий колісний рух, рух до точки, рух і в точці, й у цятці.
Скільки в нас тих центрумів? До смутку! А назви їх осередками, то щось довкола душі закрутиться, скупчиться, виповниться. А центр (чи не "центер" тоді?) передбачає нідешність і небуття. Слово розосереджує, воно могло-б бездумно подивитись у простір, якби мало з чого вдивлятись, мало осередок чи хоч осердя. Воно й не пахне, бо дихає безповітровістю. Позиченому розумові нічого не вадить, він живе не тут. Хто піде по воду до Криничного центру?
Ні, треба таки плисти за водою...