Високо пишатися треба носіям невидуманого прізвіща Йваненчук, що так любо наменує на те, що нескінченні ми й незнищенні. Десь-колись у далеких пустелях сталося: єгоганаан — змилосердився Бог, і ми приліпилися до того милосердя своїми Йванами. А за Йванами — їхні Йваненки, а за Йваненками, їхні Йваненчуки. Чудове прізвище милозвучним чергуванням "і-й" приладовується до попереднього звуку — то злагода наша. І трьома нападами нас не візьмеш. Ми — як луна. Але Божого слова.
Немає коментарів:
Дописати коментар