Московські марниці

Таке: прізвище простісіньке, вкраїнське, зо два покоління мужиків і бабів перли його на вершини київських гір. А пишеться те прізвище так наче латиною: "Енеус ностер маґнус панус". Такий моцак - і літній уже чи й осінній. Пише гаряче, пише гостро, нахабно регоче, як той Станчик: невибагливі, пустомозкі сердитощі - і все провинцияльною московською мовою. І за тим дивом, ніби за Христом у пустелю, мандрують у безвість тисячі спраглих і голодних.
А прохопився-б хоч однісіньким українським словом - і Фаетонів повіз гепнувся-б із неба і розсівся на кусні, як гарбуз, піднесений Істиною, а летючі коні мишами розповзлися-б. А за тими мишенятами - і людська мишва. Кому потрібна вкраїнська проповідь?! Послухайте лишень московських марниць!