Наша справжність, наша дійсність не вгаває, як невблаганне совіцьке радіво. Боїмося його вимкнути, ба навіть і притишити - а раптом щось скаже? І боїмося зненацька почути. Але ні: все якісь дурнички, що про них ніхто не здогадувався вчора і не згадає взавтра. А тепер, а зараз? Теж дарма. Але бавить і вабить. Що хоче робить із словами і нишком заміряється не невидиме діло.
Немає коментарів:
Дописати коментар