Місяшненко

У "King Crimson"оновім "Moonchild"і чудові слова, але ми дізнаємося про це лиш тому, що їх записано. Нявкітливий сьпів надпиває музику, і поезія стає незабагненною, ніби бджола смокче нектар і тільки бренить, а що вже там обпилковується, ми не бачимо, ані чуєм.
Далі голос тихне, неначе Божії слова, й тільки вже дзенькає і теленькає розгублене музикування - все що лишилося від поезії.
Я-б отак суржик на небо ладаном пустив, роздерши й спаливши його неписьменного рукописа.