Наші вчителі традиційно до віри бережко, не забувають, як колись малося їм переймати та завертати діточок, виряджених паски сьвятити. Сьвяте Письмо читати нелегко, а надто в українськім перекладі — заснеш, бувало, твердим сном натрудженого робітника.
А дарма: там, у тім Письмі, є оповідка як-раз для вчителів. Один такий приступив, каже: "Радуйся, вчителю!". І поцілував. Він Його за вчителя мав. Тоді, приступивши, наложили руки. І хто-ж то так приступив? А "багато народу з мечами й дрюччям, од архіреїв і старших людських".
От що буває з тими, кого тільки мають за вчителів! Цілують, кажуть радуватися, а потім що? Тож хай наші вчителі радіють, цілуються, але гаразд пам'ятають мечі та дрюччя.
А дарма: там, у тім Письмі, є оповідка як-раз для вчителів. Один такий приступив, каже: "Радуйся, вчителю!". І поцілував. Він Його за вчителя мав. Тоді, приступивши, наложили руки. І хто-ж то так приступив? А "багато народу з мечами й дрюччям, од архіреїв і старших людських".
От що буває з тими, кого тільки мають за вчителів! Цілують, кажуть радуватися, а потім що? Тож хай наші вчителі радіють, цілуються, але гаразд пам'ятають мечі та дрюччя.
Немає коментарів:
Дописати коментар