У хаті вже було так намовчано, що промовець не знав, що й сказать. Сів при столі й почав дерти його пером. Але в хаті вже так нашаруділи, такий нетерпій, що не чутно й що пишеться.
— Каганця йому! (Бо вже смеркло).
Але в хаті вже так навитріщалися, що й сьвітла не бачить ніхто. А воно тепленько, як цуценя, лиже на покуті образок. Ну що тут скажеш? ВІН уже говорив.
— Каганця йому! (Бо вже смеркло).
Але в хаті вже так навитріщалися, що й сьвітла не бачить ніхто. А воно тепленько, як цуценя, лиже на покуті образок. Ну що тут скажеш? ВІН уже говорив.
Немає коментарів:
Дописати коментар