Сонце сідає просто в дощ, просто в мокре, поли задерши. Верба б'є — та де тобі! Тільки витіпує об вітер простоволосу матірку. Спершу шапку скинула, а далі сама накинулася — ніби наш чоловік. Дарма, то-ж сонце! Багато охочих його бити, але немає межи земними зугарного сьогосьвітнього борця.
Немає коментарів:
Дописати коментар