Без подвигу

У нас (ще поки в нас) Володимир, Ярослав — сьвяті ймена. Князівські, звучали вони як урочисті переклади з яких переможних мов. Їхні носії хрестилися колись Василями, ще невимовними тоді для слов'янина Георгіями, й осьвятили свої, тутешні ймення. А ще перед тим Василь і Георгій десь заслужили на сьвятість і зробили власні ймена — хрещеними.
Більшість із нас, українців, носить ім'я — як готове вбрання, та ще й після чужих народів. Маємо тільки жалувати одежу й гідно доносити. Разом із хрестом.