пʼятницю, 3 квітня 2015 р.

У часових шорах Червоної Кралі

'Well, in our country,' said Alice, still panting a little, 'you'd generally get to somewhere else—if you run very fast for a long time, as we've been doing.'
'A slow sort of country!' said the Queen. 'Now, here, you see, it takes all the running you can do, to keep in the same place. If you want to get somewhere else, you must run at least twice as fast as that!'

Це парадокс приділення, зашморг часу? Та ні-ж бо! У нашій країні біжиш чим-дуж і як-мога навзаводи з мадам Инфляцією, мусью де Фолтом і нашою рідною Господаркою,  що хоч і повзе, а таки в протилижний од перегонів бік,  і то тільки щоб мати той самий заробок і міцно й грізно стояти під мурами небраної й невзятої приступами Цінової Цитаделі.
А щоб ісправдити мрію зрілого чоловіка й почати жити "покращено", треба бігти вдвічі дужче, ніж що-духу, й удвічі сильніше, ніж що-сили.
І то в-одно-час. І той один (час) трапляється нам і справді вже не вперше. Бігти рівнобіжно довкола круглолежної незмінности буття. 

Немає коментарів:

Дописати коментар