Для де-котрих рідна мова — як той любий котик-муркотик: щойно наснажився, то вже й треба його віднести невтралізувать.
А за віщо? Адже невтральний — то ніякий, а, може, й ні-к-чем-ний, бо ні до чого. Як блискава виґлянсувана деталя між розчепірених укляклих коліщат дзиґарних — безсторонність. Безснастий чи двоснастий — то те саме. Невтральний до бою в лаві не стоїть.
Люд має втішатися словом, весело має бути з мовою. Бо до чого-ж і розмовонька, як не до розваги? Часто те саме ми товчемо, та незгуста й найпростіші слова, як старі хати, білимо й обмальовуюємо: хай частенько чистенько. Часто-густо, зчаста й згуста, почасту й почасту — надмірної шараварної барви тут нема, а таки чути, що матня не порожня.
А за віщо? Адже невтральний — то ніякий, а, може, й ні-к-чем-ний, бо ні до чого. Як блискава виґлянсувана деталя між розчепірених укляклих коліщат дзиґарних — безсторонність. Безснастий чи двоснастий — то те саме. Невтральний до бою в лаві не стоїть.
Люд має втішатися словом, весело має бути з мовою. Бо до чого-ж і розмовонька, як не до розваги? Часто те саме ми товчемо, та незгуста й найпростіші слова, як старі хати, білимо й обмальовуюємо: хай частенько чистенько. Часто-густо, зчаста й згуста, почасту й почасту — надмірної шараварної барви тут нема, а таки чути, що матня не порожня.
Немає коментарів:
Дописати коментар