Був собі лікар та ще й головний. Поступовець, хоч і психіятр. Щирий новатор, щастя фундатор надумав новим звичаєм лікарні волі дати: відтепер він рівний серед лікарів. Походив-походив рівним, коли-ж і так не гаразд. Почав удавати медбрата, далі санітара: спостерігати, заглиблюватися в саму гущу причинного життя.
Удовольнило, але не до кінця вдовольнило: тоді лікар став ніби один із пацієнтів. У громадському колі, на суспільному полі. Добре, але щось він сумливий, хоч і сумлінний. Якийсь осамотнілий.
Іще новішим звичаєм уся шпитальна громада обернулася на брацтво персоналу. І зостався той головний головним і єдиним хорим. Тепер він курований від вільної комунії, що в тій уже божевільні.
Удовольнило, але не до кінця вдовольнило: тоді лікар став ніби один із пацієнтів. У громадському колі, на суспільному полі. Добре, але щось він сумливий, хоч і сумлінний. Якийсь осамотнілий.
Іще новішим звичаєм уся шпитальна громада обернулася на брацтво персоналу. І зостався той головний головним і єдиним хорим. Тепер він курований від вільної комунії, що в тій уже божевільні.
Немає коментарів:
Дописати коментар