Перебуваю в файнім місті Станіславові, може хто знає, — знайшовся в готелі "Надія", просто за спиною могутнього Івана Франка, що виставлений тут крилатим кам'яним велетом. Ото-ж і дивимося ми з Франком просто поперед себе й бачимо напис: "Громадське об'єднання захисників Вітчизни". Хмарно дивиться Каменяр, і я солопію.
Бо-ж не видко нам посполитого рушення, мурашиного руху майбутніх спілчан, отих невідомих братів-захисників превеликою літерою увінчаної Вітчизни. Бо спілки-ж іще нема — триває об'єднання.
Гай-гай! Славно, але погинули оборонці Краю! Ми, теперішні, вже тільки захисники: стоїмо живоплотом, а то й лежимо колодами. А "Вітчизна"-ж та де? Якби була Вкраїна, то, мабуть так і сказали-б спроста...
Хоч сімдесят томів Франкових перетруси, хоч усього видай, а не знайдеш ані "громадського об'єднання", ані "захистників вітчизни", ані двійчастого родового присвійного. Не все й він знав...
Бо-ж не видко нам посполитого рушення, мурашиного руху майбутніх спілчан, отих невідомих братів-захисників превеликою літерою увінчаної Вітчизни. Бо спілки-ж іще нема — триває об'єднання.
Гай-гай! Славно, але погинули оборонці Краю! Ми, теперішні, вже тільки захисники: стоїмо живоплотом, а то й лежимо колодами. А "Вітчизна"-ж та де? Якби була Вкраїна, то, мабуть так і сказали-б спроста...
Хоч сімдесят томів Франкових перетруси, хоч усього видай, а не знайдеш ані "громадського об'єднання", ані "захистників вітчизни", ані двійчастого родового присвійного. Не все й він знав...
Немає коментарів:
Дописати коментар