Превелику рацію, хоч-би яким ірраціоналістом бувши, мав Ніцше, коли писав, що культура — то яблучне лушпайя, що відмежовує нас од нещадно полум'яної маґми первісного дикунства.
Коли одночасників наших у виборчій задурі питають, чого вони насправді хочуть, чимало людей одразу починає дихати вбивством і сьвятокрадством. Просто страх бере, скільки в нас як не земляків, то "співвітчизників", готових хоч тепер порозстрілювати людей і порозвалювати церкви.
Але Богом іще Каїнові заказано вбивати брата, й іще Озу покарано за те, що простяг руку до ковчега. Не видумали ще тоді вселюдських вартостей, було тільки "зась", "годі" й "геть".
Виходить, що ті вартості— лиш нахрапник і смик хижому хортові віковічного сказу, а не просьвічений сьвітлом гуманности спис коротких зрозумілих правд. Це спис, що більше звиклий штрикати в клуб непокірливу худобину, ніж стриміти перед полками на бойовищу.
Кортить карати й строщувати! І чомусь саме розстрілювати, за законами воєнного часу! А як роздоброхотяться, розогніють, то й за палю згадають, за мідні бики, й колесо перевинайдуть! Не приведи Господи!
Коли одночасників наших у виборчій задурі питають, чого вони насправді хочуть, чимало людей одразу починає дихати вбивством і сьвятокрадством. Просто страх бере, скільки в нас як не земляків, то "співвітчизників", готових хоч тепер порозстрілювати людей і порозвалювати церкви.
Але Богом іще Каїнові заказано вбивати брата, й іще Озу покарано за те, що простяг руку до ковчега. Не видумали ще тоді вселюдських вартостей, було тільки "зась", "годі" й "геть".
Виходить, що ті вартості— лиш нахрапник і смик хижому хортові віковічного сказу, а не просьвічений сьвітлом гуманности спис коротких зрозумілих правд. Це спис, що більше звиклий штрикати в клуб непокірливу худобину, ніж стриміти перед полками на бойовищу.
Кортить карати й строщувати! І чомусь саме розстрілювати, за законами воєнного часу! А як роздоброхотяться, розогніють, то й за палю згадають, за мідні бики, й колесо перевинайдуть! Не приведи Господи!
Немає коментарів:
Дописати коментар